У Збройних Силах фактично відсутня система управління вимогами, тобто система вивчення потреб та перетворення їх на вимогу до предмета закупівель. Таку думку висловив військовослужбовець та експерт з оборонного забезпечення Євгеній Сільверстов, пише УНН.
Саме відсутність такої системи, на думку експерта, є причиною гальмування оборонних закупівель, про яку заявили вітчизняні виробники озброєння.
Контекст
Галузеві асоціації та їх представники наприкінці минулого тижня виступили із заявами в яких попередили про можливі перебої з постачанням озброєння на фронт. Мова йшла про гальмування конкурентних тендерних процедур. Це нова форма закупівлі озброєння, про перехід на яку було оголошено понад 5 місяців тому.
Українські виробники зброї попередили про ризик зриву постачань на фронт та запропонували рішення 15.08.26, 12:31 • 93578 переглядiв
За цією процедурою центри компетенції, створені при Міноборони, мали передати Агенції оборонних закупівель тактико-технічні характеристики виробів за різними напрямами, а вже на основі цих ТТХ Агенція мала проводити тендерні закупівлі. Як виявилося – за 5 місяців АОЗ отримала вкрай обмежену кількість необхідних для оголошення тендерів документів.
Як пояснив виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко, ця ситуація спричинить розрив у постачанні озброєння на фронт, і вже за пів року військові відчують брак озброєння, навіть якщо усі тендери будуть запущені у найкоротші терміни.
"Ціна цієї паузи — зброя, якої може не отримати фронт", – вважає Федірко.
Згодом Федірко повідомив, що у Міноборони відбулася зустріч із цього питання за участі і виробників озброєння.
"Переважна більшість ТТХ, яких ринок чекав місяцями, за інформацією, озвученою на зустрічі, була погоджена буквально вчора ввечері та сьогодні вранці й передана далі для запуску закупівель. Частина контрактів, які тривалий час чекали на підписання, теж раптом зрушила з місця", – повідомив Федірко.
Як пояснив виконавчий директор УРЗ, затримка сталася зокрема і через відсутність нормальної синхронізації між задіяними ланками, адже розробкою ТТХ займається Генштаб, який вже далі передає ці документи до Міноборони.
За його словами, більшість сформованих ТТХ вже надійшли до Міністерства оборони і їх передали в АОЗ.
"Сподіваюся, цього разу шлях від "передали" до "отримали" не триватиме ще кілька тижнів", – додав він.
Також за словами Федірка, щоб не зупиняти контрактацію, Міністерство зараз шукає резерви, перерозподіляє доступний ресурс і спрямовує частину коштів на прямі закупівлі там, де це можливо. Частина контрактів уже підписана або перебуває на фінальному етапі погодження.
"Це необхідне тимчасове рішення. Під час активної війни не можна спочатку зупинити старий механізм, а потім місяцями запускати новий", – наголосив Федірко.
Зупинка закупівель озброєння для фронту: процес розблоковано, але ризики залишаються 15.08.26, 20:26 • 10334 перегляди
Чому суть проблеми глибша
Євгеній Сільверстов вважає, що проблема, яка зараз вийшла назовні у вигляді ризику зупинки закупівель, існує вже давно.
"Закупівельник — це виконавець замовлення. Щоб він міг провести конкурентну закупівлю, хтось до нього має зробити непросту роботу: зрозуміти, що саме потрібно війську, і перетворити цю потребу на нормальні вимоги до предмета закупівлі", – вважає експерт.
Причому, як наголошує Сільверстов, вимоги мають бути достатньо конкретними, щоб отримати потрібний результат, але не настільки "конкретними", щоб випадково вийшла назва конкретного виробника і номер його моделі.
"Саме тут у нас системна проблема.
У Збройних Силах фактично немає повноцінної системи управління вимогами, подібної до тих, що працюють у країнах-партнерах. Для неї потрібні окремі компетенції: аналіз ринку, економічний аналіз, порівняння альтернатив, оцінка технічних характеристик і споживчих властивостей різних рішень", – пояснює експерт.
Результатом цієї роботи, за словами експерта, мають бути вимоги, які чітко описують, що потрібно отримати, але залишають можливість різним виробникам запропонувати свої рішення. Тоді закупівельник може порівнювати пропозиції, проводити конкуренцію і обирати оптимальний варіант.
"Якщо цієї роботи немає, вимагати від закупівельної агенції очікуваного результату — це приблизно як назвати таксисту адресу "десь у Києві" і потім обурюватися, чому він не привіз вас куди треба", – резюмує Сільверстов.
При цьому процес має відбуватися взаємодія між системою управління вимогами та системою придбання так, щоб усі учасники працювали в одному контурі й однаково розуміли, яку саме проблему треба вирішити, для кого, в яких умовах і яким має бути результат.
"Йдеться про нормальну взаємодію ролі замовника — Збройних Сил України — та ролі виконавця, де з боку держави залучені Міністерство оборони, науково-дослідні інститути, органи військового управління та закупівельна агенція.
Сенс цієї взаємодії — не просто передати заявку "на закупівлю", а разом дійти до кращого рішення: такого, яке враховує реальну потребу війська, бюджетні обмеження, доступні технології, спроможності ринку, строки постачання, подальшу експлуатацію і вплив на бойову спроможність", – вважає експерт.
