Законопроєкт №15150 "Проєкт Цивільного кодексу", який Верховна Рада України прийняла за основу в першому читанні, віддавши 254 голоси "за", викликав у суспільстві не менш бурхливе обговорення та обурення, ніж його попередник – законопроєкт №14394, який дозволяв суду у виняткових випадках надавати право на шлюб з 14 років.
Голова українського парламенту Руслан Стефанчук стверджує: законопроєкт – результат понад 7 років роботи.
"Це понад 300 найкращих юристів з усіх куточків країни. Проєкт нового Цивільного кодексу було обговорено з усіма фракціями парламенту. І підготовка до другого читання залишиться максимально відкритим та інклюзивним процесом", – переконує очільник Ради.
Водночас низка правників, освітян, педагогів, профільних експертів та громадських активістів з ним не згодні. Зокрема, каменем спотикання стала нова норма про доброзвичайність, яку ввели до тексту нового Цивільного кодексу України (ЦКУ).
Яка історія цього поняття, що воно означає на законодавчому рівні, як впливатиме на життя звичайних українців та чому вже зараз викликає стільки негативно забарвлених дискусій та суперечок, розбирався УНН.
Що таке доброзвичайність
"Великий тлумачний словник сучасної української мови" подає це поняття як застарілий абстрактний іменник до слова "доброзвичайний" – цілком пристойний, нормальний.
Крім того, у юриспруденції існує поняття boni mores. Оксфордський словник подає визначення boni mores як гарної поведінки, чесноти. Тобто йдеться про загальні принципи моралі та належної поведінки, що визнаються та приймаються в певному суспільстві чи спільноті.
Як доброзвичайність "розуміють" у проєкті нового Цивільного кодексу
У проєкті нового українського ЦКУ термін "доброзвичайність" вживають 45 разів.
Автори документа розуміють під ним сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві.
Але юристки ГО "Марш жінок", які повністю проаналізували текст нового проєкту ЦКУ, стверджують: доброзвичайність у цьому контексті – лазівка для маніпуляцій та вияв консерватизму.
"У другому найважливішому документі країни після Конституції хочуть змішати право і мораль. Судді можуть ухвалювати рішення не по закону, а "за мораллю". Чітких меж поведінки, яку вважатимуть "аморальною", не існує. Стандарти для різних людей можуть бути різними", – кажуть правники.
Чому з’явилася потреба ввести доброзвичайність в українське правове поле?
"Судово-юридична газета", яка у своїх матеріалах системно аналізує проєкт нового ЦКУ, пише про те, що поняття "доброзвичайність" хочуть офіційно закріпити, щоб у судів з’явився додатковий інструмент на випадок, коли закон або підзаконний акт мають у конкретному випадку "білу пляму". З його допомогою можна буде закривати такі прогалини, що виникли в праві, та якими можуть користуватися недоброчесні громадяни.
Водночас сама ідея не нова. Суди й раніше застосовували принципи добросовісності, справедливості та розумності як загальні засади цивільного права. Але у новому документі законотворці це вирішили винести в окрему норму.
Головна проблема в іншому: наразі немає чітких критеріїв наповнення змісту цієї категорії. У результаті все залежатиме від того, як доброзвичайність почнуть тлумачити суди на практиці. А це вже ризики різнобою в рішеннях і доволі широкий простір для суб’єктивності.
Провідний аналітик ЕАЦ "Медичний конструктор" Владислав Смірнов, який активно відстежує всі етапи роботи з оновлення ЦКУ та вже пояснював, у чому небезпека підліткових шлюбів, які хотіли узаконити у попередньому варіанті документа, теж прагне знайти відповідь на це питання.
"Питання не в тому, чи гарно звучить слово "доброзвичайність". Питання в іншому: навіщо цю аморфну субстанцію тягнуть у приватне право, і хто саме завтра вирішуватиме, що є належною поведінкою, а що — ні. Бо як тільки в законі з’являється щось на кшталт загальновизнаних уявлень суспільства, я одразу хочу спитати: якого саме суспільства? За який період: останні 100 чи 300?" – пише аналітик на своїй сторінці у Facebook.
Смірнов вважає, що автори нового кодексу хочуть дати суду ще один універсальний ключ: мовляв, навіть якщо немає прямої заборони, можна дивитися ширше — на добрі звичаї, моральні принципи, етичні стандарти, загальне уявлення про належну поведінку; а також підкреслити, що вони будують систему приватного права. Але при цьому, на думку експерта, не враховують багато суперечностей та "гострих кутів".
Шлюбів з 14 років не буде – відповідну поправку не вноситимуть до цивільного кодексу: чому передумали та що про неї кажуть фахівці06.02.26, 16:41 • 114061 перегляд
Які позитивні сторони такого рішення
Автори нового варіанту ЦКУ стверджують, що виділення доброзвичайності в окрему правову категорію – важливий етап правової модернізації України.
Своєю чергою аналітик Владислав Смірнов говорить про те, що доброзвичайність як категорія може стати захистом від договорів-пасток.
А от народна депутатка Інна Совсун, яка у сесійній залі у першому читанні не підтримала законопроєкт про новий ЦКУ, категорична.
"Під вивіскою "доброзвичайності" в документ, за яким житиме вся країна, запхали російський "Домострой", – каже вона.
Доброзвичайність в оновленому ЦКУ: мінуси та підводні камені
Перший "підводний камінь" – це суперечність із законодавчою забороною дискримінації, пояснює парламентарка Інна Совсун.
У ст. 317 проєкту оновленого ЦКУ йдеться про те, що дискримінацією людини не вважаються ті обмеження, привілеї та вимоги, якщо вони мають на меті захист доброзвичайності.
"Людей в Україні не можна дискримінувати за такими ознаками: статтю, віком, станом здоров'я, расою, кольором шкіри, стилем одягу, зовнішністю, видом статури, особливостями будови тіла, наявністю ознак інвалідності, вагою, зростом, голосом, порушенням рухових функцій, манерою поведінки, політичними, релігійними чи іншими переконаннями, етнічним, соціальним походженням, майновим станом. Не можна, але якщо це потрібно для захисту доброзвичайності — тоді можна. Це як узагалі? Наведіть мені хоч один приклад, коли будь-яка дискримінація стає прийнятною, бо вона відповідає уявленням про доброзвичайність?" – каже народна депутатка.
Статтю №1516 Совсун теж не вважає правовою. У ній йдеться про те, що чоловік та жінка, які уклали між собою шлюб, взяли одне спільне прізвище, але згодом розлучилися, мають право вимагати відновлення дошлюбного прізвища того з подружжя, який "поводився негідно" (вчинив домашнє насильство, скоїв карний злочин, аморальний вчинок чи зрадив).
Нардеп розтлумачує: поняття про "негідну поведінку" та "аморальність" мало не відкидає Україну до часів звичаєвого права. А ще дискримінує жінок, бо найчастіше у шлюбі переходять на прізвище партнера саме вони.
"На жінок ця норма також поширюється, але будьмо чесними, чоловіки нечасто в шлюбі беруть прізвище дружини. Добре, хоч камінням не закидають та на вогнищі не cпaлять", – обурюється парламентарка.
Інна Совсун також критикує проєкт ЦКУ за надмірне втручання держави в приватне життя людей. Зокрема, йдеться про ст. №1513 та ст.№1553. Вони визначають, що:
- суд отримує право (а у випадках із дітьми — обов’язок) нав’язувати подружжю “примирення” під час розлучення;
- критерій такого втручання розмитий і суб’єктивний — так звана “доброзвичайність”;
- це може затягувати процес розлучення, збільшувати витрати і фактично обмежувати свободу дорослих людей ухвалювати рішення щодо власного життя;
- за наявності дітей процедура стає ще більш примусовою, хоча автор вважає, що це не вирішує реальних проблем і не покращує становище дітей.
"Тобто якщо суддя вирішить, що розлучатися вам неморально та неетично — вас будуть пробувати помирити. Запасайте місяці на судові засідання та зустрічі з людьми, що пхатимуть носа у ваше особисте життя. В особисте життя двох дорослих людей, які ухвалили рішення, що їм краще будувати свої життя окремо", – пояснює простою мовою нардеп.
Суперечки навколо доброзвичайності зокрема та нової редакції ЦКУ загалом продовжують тривати. Народні депутати своєю чергою проголосували за продовження строків підготовки законопроєкту до другого читання. Тому той варіант документа, який наразі так бурхливо обговорюють українці, може зазнати чергових змін.
Парламентарка Інна Совсун вважає, що всі оновлення, які її колеги вноситимуть до законопроєкту, потрібно обговорювати виключно широким колом.
"Давайте доброзвичайність почнемо з того, щоб демократично широким колом проговорювати такі суттєві законопроєкти. З правозахисними організаціями, з фаховими спільнотами (до прикладу, лікарі-репродуктологи мають пропозиції щодо норм про репродуктивні права), з організаціями, які представляють ті чи інші групи в суспільстві", – зрезюмувала Совсун.
Аналітик Владислав Смірнов своєю чергою додає, що необхідно чітко прописати, де межа між доброзвичайністю і особистими поглядами судді. Крім того, парламентарям варто подумати, як запобігти тому, щоб використання поняття "доброзвичайність" не стало приводом для вибіркових рішень.
Нагадаємо
28 квітня Рада ухвалила новий Цивільний кодекс у першому читанні. Якщо його приймуть у цілому, українці зможуть успадковувати акаунти й криптоактиви, вимагати компенсації за воєнні втрати за окремими правилами, а суди отримають інструменти проти кібершахрайства та зловживань зі штучним інтелектом.
