Ігор Жданов, керівник проекту Інформаційна оборона Фонду "Відкрита політика", міністр молоді і спорту України (2014-2019)
Здобуття незалежності народами Північного Кавказу – питання часу. Інша річ, що наразі неможливо передбачити – якого саме часу. Про можливість забити "останній цвях в кришку труни росії" мріяли багато поколінь ідеологів незалежності десятків національних спільнот. Наскільки ці плани будуть реальними наразі – питання відкрите. Втім саме зараз історія дає цим народам черговий "унікальний шанс".
Зрозуміло, що в будь-якому випадку росія вийде з війни в Україні послабленою політично, мілітарно та економічно. З одного боку, це зменшить її спроможність реалізації різноманітних силових сценаріїв. З іншого боку, – загнаний щур становить найбільшу небезпеку.
Черговий "парад суверенітетів" і справді може поставити хрест на самій можливості існування московії, як останньої світової імперії. А тому, боротися за свою цілісність вона буде з особливою жорстокістю. Не виключаючи жодних засобів.
Як саме будуть називатися можливі нові утворення – не так вже й важливо. В цьому контексті відновлення створеної 1917-1918 роках Гірської республіки, як держави народів Північного Кавказу – цілком прийнятний варіант. Звісно, це можливо лише за тих умов, якщо представники цих народів зможуть порозумітися між собою та домовитись щодо прийнятних правил співіснування.
Адже саме в цю больову точку росія битиме особливо наполегливо. Може статися так, що сам проект унеможливиться не стільки через військову потугу росії, скільки через низку внутрішніх конфліктів. Історія московської імперії переповнена яскравими прикладами штучного розпалювання протиріч між поневоленими "малими народами". Деякі з них вибухають і досі залишаються незагоєними ранами, які повсякчас кровоточать відкритими зіткненнями.
Зрозуміло одне – майбутнє Північного Кавказу напряму пов’язане з успіхом України у поточній війні. Інший чинник – відкрита чи прихована підтримка з боку світових лідерів.
Втім, це також залежатиме від успіху України на полі бою. В разі української перемоги, напівмертву росію добиватимуть без особливого остраху і жалю. При цьому, головним інструментом "розчленування" стануть саме представники колишніх національних меншин, які органічно перетворяться на представників національних більшостей нових державних утворень.
Наскільки подібний сценарій може бути реальним?
На сьогодні ніхто не дасть точного прогнозу. Але неможливо заперечити, що шанс є. Підтримка такого проекту з боку України, яка дедалі набирає авторитету у світі – питання вирішене. Нинішні "лідери світу" поки що придивляються до нових перспектив. Але обов’язково підтримають його за сприятливий умов.
Так чи інакше, але Кавказ сам має стати ініціатором цього процесу і вивести питання здобуття незалежності у світовий порядок денний.
Дорогу здолає той, хто йде.
