Євросоюз шукає компромісне рішення про заборону з кінця 2022 року імпортувати нафту з Росії. DW — про можливі наслідки для бюджету РФ та цін на енергоносії у Німеччині.
Газопровід «Дружба» в Бранденбурзі
На позачерговому саміті ЄС 30-31 травня у Брюсселі має йтися вже про шостий пакет санкцій проти Росії за розпочату нею війну проти України. Єврокомісія пропонує зробити центральним елементом цього пакета ембарго на імпорт російської нафти країнами ЄС, яке має набути чинності після шестимісячного перехідного періоду. Це найбільш спірне питання в Євросоюзі — особливо Угорщина виступає проти такого рішення. Тому ймовірність узгодження ембарго на саміті невисока, але вона все ж є.
Німеччина, яка закуповувала та продовжує закуповувати в Росії значну частину енергоносіїв, спочатку була проти, але тепер підтримує ініціативу голови ЄК Урсули фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen). Німецький уряд дійшов висновку, що зможе обійтися без російської нафти, як і без вугілля з Росії, ембарго на яке (з серпня 2022 року) було включено до попереднього, п’ятого пакету санкцій ЄС.
Залежність Німеччини від нафти з РФ різко зменшилася
Росія — третій у світі виробник нафти та другий її експортер. Частка російської нафти у її світовому споживанні становить п’ять відсотків, частка нафтопродуктів із РФ, тобто бензину, авіаційного гасу та дизельного палива — 10 відсотків.
На початку поточного року трохи більше третини (35 відсотків) нафти, що споживається в Німеччині, було російського походження. Іншу німецькі фірми закуповували в Норвегії (12 відсотків), Лівії (8,5 відсотка), Казахстані (8 відсотків), Великобританії, Нігерії, США, Азербайджані, Іраку та Саудівській Аравії, на яку припадало лише 1,7 відсотка імпорту. Є у Німеччині і свій незначний нафтовидобуток у Шлезвіг-Гольштейні та Нижній Саксонії.
Власний видобуток нафти Німеччиною в Шлезвіг-Гольштейні
До кінця квітня, тобто через дев’ять тижнів після початку війни Росії проти України, німецький уряд зміг зменшити частку російської нафти в її загальному споживанні з третини до 12 відсотків і дійшов висновку, що зможе обійтися і без них. Це та російська нафта, яка надходить нафтопроводом «Дружба» на нафтопереробний завод, що належить «Роснефти» в Шведті PCK Raffinerie Schwedt на сході Німеччини.
За розрахунками міністра економіки Роберта Габека (Robert Habeck), нафту з Росії для цього НПЗ можна буде замінити танкерними постачаннями з інших країн — трубопроводами з німецького Ростока та польського Гданська.
Німеччина залежить (або була залежною) від нафти з Росії сильніше, ніж багато її західноєвропейських партнерів по ЄС, але слабше, ніж Угорщина, Словаччина та Чехія, які не мають виходу до моря і, відповідно, альтернативи трубопровідній нафті.
Проте Єврокомісія розраховує подолати опір цих країн нафтовому ембарго (насамперед Угорщини) за рахунок надання більш тривалого перехідного періоду та гарантій допомоги з боку інших держав ЄС. У крайньому випадку у Брюсселі не виключають і відходу від принципу консенсусу для ухвалення рішення про заборону імпорту нафти з РФ.
Значення нафти для Росії та цілі ЄС
Зараз європейські покупці платять за російську нафту приблизно по 500 мільйонів євро. Щодня. У довгостроковій перспективі доходи від експорту нафти для Росії втричі-вчетверо важливіші, ніж від продажу газу, вважає, наприклад, керівник аналітичної служби Raiffeisen Bank International Ґунтер Дойбер (Gunter Deuber). А за оцінкою концерну Wintershall Dea, який має давній досвід роботи в РФ, приблизно третину російського бюджету забезпечує експорт нафти, а експорт газу — лише сім відсотків.
За допомогою нафтового ембарго ЄС має намір позбавити російський бюджет значної частини надходжень, спустошити «військову касу» Путіна і цим спонукати Кремль припинити воєнні дії в Україні та розпочати мирні переговори.
Російський нафтопереробний завод у Німеччині
Російський експерт з енергетичних питань, партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін вважає, що нафтове ембарго ЄС матиме для Росії дуже плачевні наслідки: «У 2021 році РФ видобула приблизно 524 мільйони тонн нафти. З них 108 мільйонів тонн пішло в Західну Європу. Якщо цих 108 мільйонів тонн не буде, це зникнення, як мінімум, 20 відсотків доходів від російської нафти… Тому це (ембарго. — Ред.) дуже і дуже серйозно, якщо не катастрофічно».
Ембарго — неодружений постріл?
Німецькі та європейські експерти щодо цього не такі категоричні. «Надії на швидку зміну політики Росії у війні проти України у зв’язку з радикальними західними санкціями, радше за все, не виправдаються», — вважає, зокрема, експерт з торгівлі німецького Інституту світової економіки (IfW) у Кілі Рольф Ланґгаммер (Rolf Langhammer). За його словами, стан держбюджету РФ, а також структурні особливості російської економіки створюють умови для тривалого існування, заснованої на самодостатності військової економіки.
Ґунтрам Вольф (Guntram Wolff), директор брюссельського аналітичного центру Bruegel, звертає увагу на те, що сама дискусія про нафтове ембарго та намічений піврічний перехідний період призвели до того, що деякі імпортери намагаються закупити нафту, бензин та солярку про запас, що додатково підвищує світові ціни. А в результаті, нарікає Роберт Габек, «Путін… продав останніми тижнями менше нафти, але отримав більшу виручку».
Прохід для російських суден через Суецький канал суттєво подорожчав
Берлінська газета TAZ цитує німецького економіста Йорґа Шиндлера (Jörg Schindler): «Світовий ринок нафти — це система сполучених судин, тому Путін може бути впевнений у тому, що зможе продавати нафту іншим країнам. Адже далеко не всі країни беруть участь у санкціях, подумайте хоча б про Індію, Китай чи Туреччину».
Китай та Індія — не альтернатива нафтовому ринку Євросоюзу
Знайти заміну європейським покупцям не так просто, заочно заперечує Михайло Крутіхін. Він нагадує, що «транспортних можливостей для відправки нафти у бік Китаю і взагалі на схід, а тим більше на південь, зараз жодних немає, всі вони вже вичерпані». Неспроможними вважає надії на Китай і президент Асоціації незалежних центрів економічного аналізу Олег Буклемішев, «бо у Росії просто немає необхідної інфраструктури у вигляді нафтопроводів, логістики, залізниці, налагоджених складських резервуарів».
Індія — теж не варіант. «Це гігантські додаткові транспортні витрати — з Балтики або з Чорного моря потрібно гнати танкери через Суецький канал, а це додаткові витрати, і конкурувати там із Перською затокою, з Саудівською Аравією, Об’єднаними Арабськими Еміратами за ціною дуже і дуже складно», — каже Крутіхін. .
Тим більше, що Індія наполягає на великих знижках і, за деякими даними, не готова платити за неї більше, ніж 70 доларів за барель, тобто на третину нижче за світові ціни. «Тож це не заміна європейського ринку», — констатує Крутіхін.
Чим хочуть замінити російську нафту в Німеччині
Усе це, однак, не знімає з порядку денного питання, чим замінити російську нафту в Німеччині і як стримати зростання цін на дефіцитний товар. Додаткові обсяги імпорту законтрактовані у Норвегії. Країни ОПЕК поки що відмовляються радикально нарощувати обсяги видобутку і, відповідно, постачання нафти на світовий ринок. Експерти тим часом вважають, що Саудівська Аравія, яка має значні резервні потужності, на такий крок таки піде.
