Окуляри з мас-маркету, які стали улюбленими. Стара сорочка, яка дорога та зберігає спогади. Сумка з кругленькою сумою грошей.
Провідник потяга, який курсує через Дніпро, Денис Черняховський добре розуміє, що для пасажирів навіть дрібниця може мати велику цінність. І тому повернути загублену річ людині, яка живе за сотні кілометрів, — не просто робочий обов’язок, а справа честі.
У потязі Запоріжжя — Ясіня щодня їздять сотні пасажирів. Вони завжди кудись поспішають, через що можуть забувати особисті речі. Зазвичай це не є проблемою. Добросовісні провідники повертають все. Головне повідомити про загублення.
Денисе, як давно працюєте провідником і чим особливий саме маршрут Запоріжжя — Ясіня?
Я вже восьмий рік у дорозі. Наш поїзд — це як мандрівний світ у мініатюрі. Люди їдуть в гори, на оздоровлення, до близьких. За цей час в нас склалась постійна бригада, і пасажири часто повертаються саме до нас, залишають свої номери.
Як часто бувають ситуації, коли хтось щось забував у вагоні?
Та майже кожного рейсу. Найчастіше — окуляри, навушники, зарядки… Носки, до речі, теж. Але за носками ще ніхто не повертався. А от сорочка — була в нас одна така історія.
Так по сорочку повернулись?
Хлопець забув її в червні. Подзвонив на гарячу лінію, ми її відклали. І от вона з нами каталась — тур за туром. Минуло літо, і аж у вересні ми домовились віддати на станції Кам’янське, що на Дніпропетровщині — він підійшов, з радістю забрав і подякував нам.
Якщо речі не забирають і не знаходиться власник, що робите?
У нас в депо є склад загублених речей — такий собі музей. Якщо за чимось ніхто не звернувся — воно може зберігатися там до трьох років. Ми фіксуємо все: станцію посадки, висадки, дату, прізвище, якщо є електронний квиток. Якщо пасажир згадує, — через гарячу лінію або напряму, ми можемо повернути речі й через Нову пошту, і вручну.
А були цікаві знахідки, щось дуже цінне?
Їхали якось на люксовому вагоні, пасажири з Дніпра. Забули барсетку, з крупною сумою грошей, телефоном, документами. Ми знайшли — не чіпали, звісно. Вони ввечері подзвонили, бо їздять із нами часто. Кажуть: "Ми забули!", а ми сказали, що знаємо. Через місяць вони знову сіли в наш поїзд — і отримали своє.
А буває таке, що знахідка зникає, і вже нічого не вдієш?
Трапляється, коли пасажир не встиг повідомити, а хтось інший вже сів, знайшов і не віддав. У таких випадках — тільки через поліцію.
Але за всі ці роки жодного разу не було, щоб провідник щось приховав або привласнив. На мою бригаду за весь час не надходило жодної скарги. Ми, навпаки, шукаємо власників. Один раз навіть через соцмережі знаходили людину, яка втратила документи.
Яку пораду дасте пасажирам, щоб не втрачати речі під час подорожі залізницею?
Перше — одразу перевіряйте своє місце перед виходом. Друге — якщо щось забули, впевніться в цьому, і не соромтесь — дзвоніть на гарячу лінію або в депо. Звідти дзвонять начальнику потяга. Він уже запитує в провідника, з яким ви їхали.
Шансів, що річ повернеться — дуже багато. Ми не байдужі, ми теж люди. Ми не просто веземо вас — ми веземо ваші історії, в яких хочемо бути позитивними героями.
Денис зазначив, що дуже важливо, щоб люди були чесними та порядними. Аби вистояти в такі часи, українці мають бути, як одна родина. Жити злагоджено, підтримувати один одного та нести добро.
Джерело: 056.ua
