Миколай Сєрга: «Ми маємо створювати український культурний простір, який буде цікавим і дітям, і військовим».
Музика, українська мова, культурна спадщина та інформаційна безпека — складові боротьби, яка триває не лише на фронті. Миколай Сєрга розповів про роботу «Культурних сил», пошук українських альтернатив російськомовному контенту, збереження національної музики та проєкти, що допомагають військовим і цивільним відчувати зв’язок зі своєю культурою.
Про російськомовний контент і українську мову
— Чому питання російськомовного контенту залишається актуальним навіть під час повномасштабної війни?
— Нам потрібно досліджувати причини, через які люди продовжують слухати російськомовну музику та споживати російський контент. Не можна просто констатувати, що це відбувається. Треба зрозуміти, чому люди обирають саме його, що вони в ньому знаходять і чого їм бракує в українському культурному просторі.
Важливо створювати якісний український продукт, який зможе конкурувати за увагу аудиторії. Якщо ми хочемо, щоб люди обирали українську музику, вона має бути доступною, різноманітною та цікавою.
— Ви говорите про необхідність досліджень. Чого саме бракує?
— Нам потрібно розуміти, як люди споживають інформацію, що впливає на їхній вибір і як формується їхнє ставлення до української культури. Окрема тема — діти, їхня мова та контент, який вони споживають.
Є питання, пов’язані з рівнем володіння українською мовою в українських школах. Якщо дитині бракує української лексики, це може впливати не лише на її спілкування, а й на навчання загалом. Тому потрібно досліджувати ситуацію та шукати способи допомогти дітям.
— Чи може англійська мова стати альтернативою російськомовному інформаційному простору?
— Англійська відкриває доступ до іншого інформаційного простору. Але нам потрібно не просто замінити одну мову іншою, а створити умови, за яких українська культура буде самодостатньою та цікавою. Це стосується музики, літератури, дитячого контенту й інших напрямів.
Українська музика для військових
— Як виникла потреба працювати з музичним контентом для військових?
— «Культурні сили» працюють із культурою в різних її проявах. Один із напрямів — музика, яка звучить у військовому середовищі. Ми бачимо, що російськомовні пісні залишаються частиною музичного простору, тому важливо зрозуміти причини цього явища та запропонувати альтернативу.
Серед проєктів є «Радіо Піхота», робота з музикантами та створення музичного контенту, який відповідає досвіду військових. Ідеться не лише про пісні, а й про пошук нових форм, жанрів і способів говорити про те, що відбувається з людьми під час війни.
— Чому недостатньо просто закликати військових не слухати російськомовну музику?
— Потрібно розуміти, що саме люди слухають і чому. Якщо ми хочемо змінити ситуацію, необхідно працювати з причинами. Заборона чи заклик самі по собі не створюють якісної альтернативи.
Українська музика має бути присутньою в житті військових. Вона повинна відповідати їхньому досвіду, настроям і потребам. Для цього потрібно залучати музикантів, шукати нові формати й розвивати український культурний продукт.
— Яку роль у цій роботі відіграють самі музиканти?
— Вони можуть говорити про досвід війни через музику, створювати нові жанри й форми. Це важливо, тому що культура не має залишатися осторонь того, що переживає суспільство.
Водночас війна забирає талановитих людей. Серед загиблих є актори, музиканти, поети та інші митці. Це втрати не лише для їхніх близьких, а й для української культури.
Зберегти українські пісні та традиції
— Ви розповідали про роботу з традиційною музикою. Чому важливо зберігати такі записи?
— Традиційні пісні — це частина нашої культурної пам’яті. Важливо зберігати їх, поки є люди, які пам’ятають і можуть передати їх наступним поколінням.
У цьому контексті йдеться про проєкт «Поліфонія Project», пов’язаний зі збереженням українських традиційних пісень. Значення мають і записи, зроблені дослідниками, і робота людей, які продовжують вивчати та передавати цю спадщину.
— Чи можна поєднати збереження традицій із підтримкою військових?
— Такий напрям розглядається через залучення людей, які є носіями традиційної культури. Зокрема, йдеться про літніх людей із прифронтових регіонів, які можуть співати традиційні пісні та готувати для військових.
Це можливість передавати культуру не лише через записи чи книжки, а й через безпосередню взаємодію між людьми.
— А як можна знайомити з українськими традиціями найменших дітей?
— Один із напрямів — українські колискові та забавлянки. Ідеться про створення книжечки з такими творами й аудіоверсією, щоб батьки могли не лише читати тексти, а й слухати їх.
Такі матеріали можна поширювати в пологових будинках. Обговорюється також можливість передавати їх українським родинам за кордоном через дипломатичні установи.
Українська культурна спадщина в цифровому просторі
— Як сучасні технології можуть допомогти зберегти українську культуру?
— Один із напрямів — оцифрування культурної спадщини. Зокрема, йдеться про ілюстрації видавництва «Веселка»: приблизно 40 тисяч робіт, які становлять значну частину українського культурного надбання.
Важливо зберегти ці матеріали, зробити їх доступними та знайти способи познайомити з ними нові покоління.
— Чи може цифровий формат зацікавити дітей українськими казками?
— Серед ідей — створення метавсесвіту українських казок із використанням технологій віртуальної реальності. Це один зі способів поєднати культурну спадщину із сучасними форматами, які можуть бути цікавими дітям.
Такі проєкти потребують роботи фахівців і співпраці з освітніми та науковими установами. Важливо залучати студентів і викладачів, зберігати науковий потенціал та створювати можливості для його використання.
Культура як частина боротьби
— Як ви оцінюєте роль культури під час війни?
— Культура пов’язана з мовою, пам’яттю, ідентичністю та тим, як суспільство розуміє себе. Вона може допомагати військовим і цивільним зберігати зв’язок із власним досвідом та історією.
Тому важливо працювати одночасно в різних напрямах: підтримувати сучасних митців, зберігати традиційну музику, розвивати дитячий контент і робити культурну спадщину доступною.
— Які можливості є в українців, що живуть за кордоном?
— Українці за кордоном можуть підтримувати військо, допомагати залучати ресурси, привертати увагу до України та пояснювати український досвід іншим суспільствам.
Важливо також, щоб українські громади могли підказувати, як краще працювати з конкретними країнами, враховуючи їхній контекст. Це стосується культурної дипломатії та пошуку партнерів.
Що потрібно зробити для української культури
У розмові Миколай Сєрга наголошував на необхідності не лише зберігати вже створене, а й розвивати український культурний простір, який буде доступним для різних поколінь.
Серед напрямів цієї роботи:
- дослідження причин споживання російськомовного контенту;
- створення якісної української музики та інших культурних продуктів;
- підтримка військових через культурні проєкти;
- збереження традиційних пісень і залучення їхніх носіїв;
- оцифрування української культурної спадщини;
- створення сучасного дитячого контенту на основі українських казок, колискових і забавлянок;
- співпраця з університетами, науковцями та українськими громадами за кордоном.
Ці напрями поєднує спільне завдання — зробити українську культуру живою, доступною та присутньою в повсякденному житті людей.
Джерело: 056.ua
