У Дніпрі знову заговорили про «будинок-привид». З’ясувалося, що занедбана багатоповерхівка насправді жива.
У Дніпрі розгорілася дискусія навколо будинку на проспекті Олександра Поля, 92-а. На перший погляд – це похмура багатоповерхівка з вибитими шибками, відсутніми балконами та слідами багаторічної руйнації. У соцмережах її вже охрестили «будинком-примарою», проте історія цієї споруди виявилась набагато складнішою.
Будинок, який виглядає покинутим, але живе всупереч усьому
Відео з напівзруйнованою будівлею швидко розлетілось мережею. Автор ролика стверджував, що дім давно не придатний для життя. Та у коментарях місцеві мешканці масово заперечили цю версію.
«Неправда, не закинута будівля. Два під’їзди там житлові, а у третьому — половина квартир заселені. Будинок напівзруйнований, але всі комунікації працюють», – написала дніпрянка під відео.
Інша коментаторка додала, що зовнішній вигляд вводить в оману:
«В цьому будинку-привиді в половині квартир люди живуть. Там світяться вікна вечорами», – зазначила жінка.
Під обговоренням з’явилися й особисті історії. Одна з мешканок Дніпра впізнала у відео вікна квартири, де провела дитинство.
«На відео потрапили вікна квартири, в якій ми жили. Дім мого дитинства…», – написала вона, додавши, що попри стан будівлі, згадки про неї залишилися теплими.
Історія будинку: від амбітного проєкту до «примари» Дніпра
Будинок на проспекті Олександра Поля, 92-а має довшу й складнішу історію, ніж може здатися на перший погляд. Його зовнішній стан — це результат десятиліть нехтування, змін у міському плануванні та відсутності належної реконструкції.
Зведення будинку та перші мешканці
Багатоповерхівку почали будувати у другій половині 1970-х років. У той час район активно розбудовувався — тут мали створити новий житловий комплекс для працівників промислових підприємств Дніпропетровська.
Ключові деталі перших років:
- будинок задумували як один із найбільших у районі, зі збільшеною кількістю квартир;
- використовували типову панельну конструкцію, але з модифікаціями під потреби тогочасного мікрорайону;
- заселення почалося на початку 1980-х — у перші роки це був повністю житловий та доглянутий будинок.
Життя тут вирувало: у дворі була облаштована ігрова зона, працювали магазини неподалік, а на першому поверсі розмістили соціальні установи.
Музична школа на цоколі — культурний центр району
Окремий пласт історії пов’язаний із музичною школою, яка довгий час працювала на цокольному поверсі.
Місцеві згадують, що:
- школа діяла приблизно з кінця 80-х до початку 2000-х;
- сюди приходили діти не лише з цього будинку, а й з усього мікрорайону;
- у коридорах часто лунав звук піаніно — мешканці згадують, що це створювало особливу атмосферу.
Заклад закрили після скорочення фінансування та зміни комунального балансу будинку. Приміщення так і не передали іншій установі — воно стояло порожнім і поступово руйнувалося.
Початок занепаду: чому будинок втратив доглянутий вигляд
Проблеми почали накопичуватися у 1990-х — після зміни балансоутримувача. Будинок кілька разів переходив між ЖЕКами, але:
- системних ремонтів не проводили;
- балкони та фасади не укріплювали;
- комунікації оновлювали фрагментарно;
- цокольні приміщення почали занедбуватися.
До 2000-х будинок потребував капітального ремонту, однак він так і не відбувся.
Спроби врятувати будівлю
Мешканці неодноразово зверталися до міських служб із проханням:
- укріпити фасад, який почав сипатися;
- відремонтувати балкони, частина яких стала аварійною;
- провести заміну комунікацій;
- визнати будинок таким, що потребує комплексної реконструкції.
Однак:
- перевірки проводилися нерегулярно;
- масштаб робіт оцінювали як надто дорогий;
- у деяких під’їздах ремонти робили тільки власними силами.
Саме тому будинок поступово опинився у тому вигляді, який сьогодні викликає шок у мешканців міста.
Будинок-привид лише зовні: чому він все ще живий
Попри те, що зовнішній фасад виглядає зруйнованим, усередині житлові поверхи залишаються активними. Частина квартир доглянута, у деяких зроблені сучасні ремонти.
Будинок неодноразово потрапляв у міські дискусії — від пропозицій повністю його реконструювати до ідей про знесення. Проте остаточних рішень так і не ухвалили.
Для багатьох людей цей будинок — частина особистої історії:
- місцями він зберігає дух 80–90-х;
- колишні учні музичної школи згадують концерти та репетиції;
- ті, хто виріс у цьому домі, впізнають свої вікна навіть у зруйнованому вигляді.
У результаті будинок на Поля, 92-а став символом міських проблем і водночас — пам’яттю цілого покоління. Саме тому кожне нове відео зі згадкою про нього викликає такий резонанс у дніпрян.
Що відомо зараз
Попри тріщини, вибиті шибки та розбиті балкони:
- будинок частково заселений;
- працюють електрика та вода;
- дехто з мешканців робить ремонти у своїх квартирах власним коштом;
- під’їзди перебувають у різному стані – від більш-менш доглянутих до повністю занедбаних.
Місцеві наголошують, що проблема не стільки в мешканцях, скільки в тому, що будівля роками лишається без уваги комунальних служб.
Мешканці просять не стирати будинок з карти міста
Для одних це «привид», для інших — дім, де минуло дитинство або де вони живуть і зараз.
Попри жахливий вигляд, будинок на Олександра Поля, 92-а досі залишається частиною Дніпра, своєрідною пам’яттю про забудову минулого століття й нагадуванням про сотні подібних будівель, які чекають на реконструкцію.
У міських спільнотах уже пропонують:
- провести обстеження конструкцій;
- визначити можливість реконструкції;
- розглянути включення будинку до програми оновлення старого житла.
Поки що ж мешканці продовжують жити в будинку, який зовні схожий на покинуту споруду, але всередині – сповнений історій та людських доль.
Джерело: 056.ua
