23 серпня – День Державного Прапора України, який приведе до Перемоги і вічно майорітиме над суверенною, цілісною, неподільною, незалежною, недоторканою, самостійною, демократичною, рівноправною Україною в межах її міжнародно визнаних державних кордонів! Редакція розкаже історію цього дня з посиланням на співробітниця Українського інституту національної пам'яті Олену Охрімчук та Ганну Байкєніч. На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів Указом Президента України від 23 серпня 2004 року № 987 встановлено День Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня. Державний Прапор є одним із державних символів країни, відбиває національні традиції, ідентифікуючи певну територію. Ще до християнізації Русі жовто-блакитні барви символізували Київську Державу. Майже всі герби міст Київщини й України обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виробляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих. Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося під час європейської «весни народів». Уперше такий прапор замайорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. Відтоді полотнища в національних кольорах використовували під час Шевченківських та інших свят на Галичині, Буковині та Закарпатті. На Наддніпрянщині це стало можливим після революції 1905–1907 років. Із падінням царату ті барви були вже загальновизнаною українською символікою. 25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді (Санкт-Петербурзі), а 29 березня в Києві під час Свята свободи українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами. 31 березня учасники Українських зборів у Чернігові встановили український прапор і виконали «Ще не вмерла Україна». 1 квітня в Києві з ініціативи Центральної Ради відбулася понад 100-тисячна маніфестація, на якій тисячі солдатів-українців Київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам’ять борцям за волю», «Війна до перемоги». У Харкові, Полтаві, Катеринославі та інших містах України і за її межами відбулися подібні акції під синьо-жовтими прапорами. Влітку 1917-го під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ – полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту підняла українські прапори. Вперше – на есмінці «Завидний» з ініціативи керівника української ради корабля Івана Прокоповича. Офіційно стяг затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР. 29 квітня на есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, підняли українські прапори. Флагманський корабель «Георгій Побідоносець» подав сигнал про підняття стяга над українським Чорноморським флотом. За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові штандарти. 16 липня гетьман затвердив військовий прапор Української Держави. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західно-Української Народної Республіки синьо-жовтий стяг. За УНР Директорії також використовувався прапор у синьо-жовтих барвах. Окупувавши Україну, більшовики карали за синьо-жовтий. У другій половині ХХ століття синьо-жовтий пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. Були поодинокі спроби піднести український прапор. 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Георгій Москаленко (студент вечірнього відділення наргоспу) та Віктор Кукса (робітник), які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс – прапор мали побачити студенти і робітники заводу «Більшовик», що зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців КГБ знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму. 22 січня 1973-го в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори. 26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою. 30 років тому, 24 липня 1990 року у Києві біля будівлі Київської міської ради було урочисто піднято національний синьо-жовтий прапор України у ході незабутніх подій української революції 1990-1991 років. Це сталося за 13 місяців до проголошення державної незалежності України. Це було одним із ударів по радянській комуністичній тоталітарні російській імперії, який призвів до її руйнації. Як зазначає провідна експертка Український інститут національної пам'яті Любов Крупник, за доби СРСР за національний прапор людей карали, тож підняття синьо-жовтого стягу саме у столиці України мало потужне символічне значення. Підтримати цей важливий для всієї країни крок прийшли на Хрещатик близько 200 тисяч киян. Варто нагадати, що востаннє до цієї події національний прапор майорів над столицею України 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишали Київ. Підняття національного прапора в українській столиці стало важливим кроком у національно-визвольній боротьбі українців за відновлення Української держави. За тиждень до цієї події, 16 липня 1990 року, Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Тож підняття національного синьо-жовтого прапору саме у столиці України мало потужне символічне значення. У міськраді Києва підготували проект такого рішення. Однак, 24 липня, на засіданні, через брак кворуму рішення про підняття прапору не було прийнято. Проте цього вимагали кияни, зібравшись на мітинг на Хрещатику. Перед тим, як синьо-жовтий стяг замайорів над столицею, його освятили у Софійському соборі та почесною ходою принесли до будівлі Київради. Деякий час після цього кияни чергували біля флагштока, щоб убезпечити прапор від спроб зірвати і знищити. Проте, Київ не став першим містом України де було піднято наш прапор. Так, спочатку національний стяг з’явився над будівлями міськрад Стрия, Львова, Дрогобича, Тернополя, Житомира. Лише через понад рік, 23 серпня 1991 року, групою народних депутатів синьо-жовтий український прапор внесено у сесійну залу Верховної Ради, а вже 4 вересня його урочисто підняли над будинком парламенту. Згодом постановами Верховної Ради від 18 вересня 1991 року «Про прапор України» і від 28 січня 1992 року «Про Державний прапор України» національному прапору фактично було надано статус офіційного прапора країни. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини до довжини 2:3. 4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. Державний Прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Збройні Сили України завжди стоять на захисті незалежності України та символів її Суверенітету — Державного Прапору, Гімну, Герба України та Конституції й народу України, захищаючи Україну від підступного споконвічного російського окупанта терориста внаслідок збройної агресії рф проти України! Джерело: 056.ua
Вибухи на Дніпропетровщині: оборонці ПвК «Схід» збили дрон
Сьогодні близько 14:40 на Дніпропетровщині було чутно вибухи. Наші захисники неба збили розвідувальний безпілотник, який запустив ворог.Про це повідомляє редакція сайту 056 з посиланням на...
Read moreDetails
