У Дніпрі хочуть прибрати пам’ятник радянському генералу Маргелову. Чому монумент опинився під забороною.
У Дніпрі планують демонтувати пам’ятник радянському воєначальнику Василю Маргелову, який багато років очолював повітрянодесантні війська СРСР. Відповідний проєкт рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради оприлюднили 10 серпня 2026 року. Наразі документ ще не підписаний міським головою Борисом Філатовим.
Йдеться про один із радянських монументів у публічному просторі Дніпра, який планують усунути в рамках деколонізації. Причина — не лише радянське походження пам’ятника, а й те, що він присвячений діячу, який був одним із ключових керівників радянських збройних формувань.
Що передбачає проєкт рішення
У документі йдеться про організацію демонтажу пам’ятника Василю Маргелову. Його встановили у Дніпрі ще у серпні 2000 року. Наразі монумент залишається на своєму місці, а остаточне рішення щодо його демонтажу ще має пройти передбачену процедуру.
Раніше повідомлялося, що на цій локації розглядають створення нового громадського простору, пов’язаного із сучасними українськими десантниками. Проєкт нового 11-метрового монумента розробляють спільно з військовими, однак його встановлення планують уже після завершення війни.
Тобто йдеться не просто про знесення старого пам’ятника, а про поступову зміну символічного простору міста — від увічнення радянського військового командування до вшанування українських захисників.
Хто такий Василь Маргелов
Василь Маргелов народився 27 грудня 1908 року в Катеринославі — нинішньому Дніпрі. Він походив із родини робітника-металурга. У 1928 році Маргелов вступив до Червоної армії, а згодом зробив військову кар’єру в СРСР.
Його біографія тісно пов’язана із радянською армією. Маргелов брав участь у радянсько-фінській війні, Другій світовій війні та післявоєнній військовій діяльності СРСР.
Під час Другої світової війни він командував радянськими військовими підрозділами. Зокрема, у березні 1944 року як командир 49-ї гвардійської стрілецької дивізії брав участь у форсуванні Дніпра. За військові заслуги отримав звання Героя Радянського Союзу.
Після війни Маргелов продовжив службу в радянській армії. Найбільш відомим етапом його кар’єри стало керівництво Повітрянодесантними військами СРСР.
Він очолював радянські ПДВ у 1954–1959 та 1961–1979 роках. Саме за цей період Маргелов перетворив десантні війська на один із найбільш мобільних та боєздатних компонентів радянської армії. У СРСР його називали «батьком» радянських ПДВ.
У 1967 році Маргелов отримав звання генерала армії. За роки служби він був нагороджений численними радянськими орденами та медалями, зокрема чотирма орденами Леніна та званням Героя Радянського Союзу.
Помер Маргелов 4 березня 1990 року в Москві, де його і поховали.
Чому пам’ятник Маргелову підпадає під деколонізацію
Ключове значення має не місце народження Маргелова, а його роль у радянській державній та військовій системі.
У 2023 році Верховна Рада ухвалила Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Документ визначає російську імперську політику як систему заходів, спрямованих на підкорення, експлуатацію та асиміляцію українського народу. Закон також забороняє пропаганду такої політики та використання її символіки в публічному просторі.
До символіки російської імперської політики закон, зокрема, відносить зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки та написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в органах влади, політичних організаціях або збройних формуваннях Російської імперії, СРСР, Російської Федерації та інших визначених законом державних утворень і брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики.
Саме ця норма є принциповою для історії з пам’ятником Маргелову.
Він не був просто радянським військовослужбовцем, який проживав у СРСР. Маргелов десятиліттями займав одну з найвищих керівних посад у радянських збройних силах — очолював ПДВ СРСР і дослужився до генерала армії.
Тому його монумент у сучасному українському публічному просторі розглядається не лише як пам’ять про уродженця Катеринослава, а як увічнення представника радянського військового керівництва.
Важливо й те, що закон передбачає окрему процедуру демонтажу таких об’єктів. Рішення про усунення пам’ятників із символікою російської імперської політики ухвалюють органи місцевого самоврядування, а демонтаж має здійснюватися з урахуванням висновку Українського інституту національної пам’яті.
Чому аргумент «він народився у Дніпрі» не скасовує деколонізацію
Факт народження Маргелова в Катеринославі є історично підтвердженим. Однак саме походження людини не є критерієм для збереження її пам’ятника в публічному просторі.
У випадку Маргелова головним є те, яку роль він відігравав у радянській державі.
Його кар’єра включала:
- службу в Червоній армії;
- участь у радянсько-фінській війні;
- командні посади під час Другої світової війни;
- керівництво радянськими Повітрянодесантними військами;
- понад два десятиліття на посаді командувача ПДВ із перервами;
- звання генерала армії СРСР;
- численні найвищі радянські державні та військові нагороди.
Тому для процесу деколонізації важливим є не те, де саме він народився, а те, що його публічний образ пов’язаний із радянською військовою системою та її керівною верхівкою.
Що буде на місці пам’ятника
Раніше у Дніпрі повідомляли про плани створення на цій локації нового громадського простору, присвяченого українським десантникам. Над концепцією працюють разом із військовими. Передбачається, що новий масштабний монумент може з’явитися після завершення війни.
Таким чином, у Дніпрі поступово змінюється символічне наповнення публічного простору: радянські військові маркери мають поступитися місцем пам’яті про українських військових.
Поки що остаточної крапки в історії пам’ятника Маргелову немає — оприлюднений 10 серпня проєкт рішення ще не має підпису міського голови. Однак його демонтаж уже вписується у загальнодержавний процес усунення з публічного простору символів російської імперської політики.
Джерело: 056.ua
