П’ятеро залізничників загинули під час удару по вокзалу Дніпра. Історії людей, чиї життя забрала атака.
Під час російського удару по залізничному вокзалу Дніпра 29 жовтня загинули п’ятеро працівників «Укрзалізниці». Серед них були машиніст, провідниці, адміністраторка дитячого простору та працівник вокзалу, який допомагав пасажирам під час евакуації. У загиблих залишилися діти, батьки, чоловіки, дружини та онуки.
Про історії загиблих розповіла «Укрзалізниця». За інформацією, оприлюдненою вранці 30 жовтня, загальна кількість жертв російського удару по Дніпру сягнула 15 людей, п’ятеро з них були залізничниками.
Євгеній Кривко: допомагав пасажирам під час евакуації
Євгенію Кривку було 38 років. Він народився 30 січня 1988 року та працював на вокзалі так званим янголом — працівником, який зустрічає пасажирів, допомагає їм зорієнтуватися, супроводжує людей і підтримує тих, хто потребує особливої уваги.
Під час евакуації 29 жовтня чоловік допомагав пасажирам залишити небезпечну територію. Коли виникла загроза, він залишався поруч із людьми та продовжував виконувати свою роботу.
Євгеній був люблячим чоловіком і батьком двох синів. Без нього залишилися дев’ятирічний Ілля та трирічний Данило.
Вікторія Носікова: 20 років присвятила залізниці
Вікторія Носікова народилася 23 липня 1966 року в Краматорську Донецької області. Їй було 60 років.
Два десятиліття свого життя вона працювала на залізниці провідницею пасажирських вагонів. За цей час допомагала забезпечувати комфорт і безпеку тисяч пасажирів.
Колеги згадують Вікторію як відповідальну, дисципліновану та сумлінну працівницю, яка завжди ставилася до своєї справи з турботою. У колективі депо вона була не лише надійною колегою, а й людиною, до якої можна було звернутися за порадою.
Після загибелі Вікторії залишилися:
- чоловік Олександр;
- син Олександр;
- онук Клім.
Катерина Борисова: майже чверть століття працювала провідницею
Катерині Борисовій було 60 років. Вона народилася 6 грудня 1965 року в селі Бандурове Кіровоградської області.
24 роки жінка працювала провідницею. У депо її цінували за професіоналізм, дисциплінованість і відданість роботі.
Її трудові досягнення неодноразово відзначали. У 2015 році Катерина отримала пам’ятний годинник від начальника залізниці, також була нагороджена подяками та грошовими винагородами. У 2026 році їй вручили почесну подяку від «Укрзалізниці».
Найважливішою частиною життя для Катерини була родина. Вона була турботливою матір’ю та бабусею, а її головною радістю були діти й онучка.
Без рідної людини залишилися сини Анатолій і Віталій та онучка Єлизавета.
Руслан Діль: перевозив евакуаційні потяги, а сам загинув під час поїздки додому
Руслану Ділю було 48 років. Він народився 10 червня 1978 року в Синельниковому Дніпропетровської області.
Його залізнична кар’єра розпочалася в серпні 1996 року після закінчення Дніпропетровського професійно-технічного училища №58. Спочатку чоловік працював помічником машиніста електровоза, згодом став машиністом.
Особливо складним періодом стала робота на Запорізькому регіоні після початку повномасштабного вторгнення. Руслан брав участь у перевезенні евакуаційних потягів, якими вивозили людей із небезпечних територій, а також допомагав евакуювати техніку.
29 жовтня чоловік перебував у черговій відпустці та повертався додому. Він їхав зі станції Жмеринка до Дніпра, звідки мав пересісти на електричку в напрямку Запоріжжя.
О 10:54 російські війська завдали удару по залізничному вокзалу Дніпра. Руслан загинув під час цієї атаки.
У нього залишилися:
- 26-річний син Ростислав;
- 21-річна донька Поліна;
- мати Тетяна Іванівна;
- сестра Марина.
Яна Шпакова: майже 13 років працювала на залізниці та допомагала дітям
Яні Шпаковій було 32 роки. Вона працювала адміністраторкою дільниці дитячого простору на залізничному вокзалі Дніпра.
Майже 13 років свого життя жінка присвятила залізниці. Спочатку працювала у сфері продажу квитків, а згодом перейшла до дитячого простору, де змогла реалізувати свою любов до дітей.
Під час атаки 29 жовтня Яна долучилася до евакуації пасажирів. Коли виникла небезпека, вона разом з іншими працівниками вокзалу допомагала людям якнайшвидше залишити небезпечну зону та дістатися укриття.
Російський удар обірвав її життя. У Яни залишилися донька Мирослава, батьки та сестра, яка також працює на вокзалі Дніпра.
Що відомо про наслідки удару по вокзалу Дніпра
Російські війська атакували залізничний вокзал Дніпра 29 жовтня. Станом на ранок 30 жовтня повідомлялося про 15 загиблих унаслідок удару, серед них — п’ятеро працівників залізниці.
«Укрзалізниця» оприлюднила історії загиблих колег, щоб розповісти про людей, які роками працювали для пасажирів і продовжували допомагати їм навіть під час небезпеки.
Кожен із п’ятьох мав власну історію, родину та плани на майбутнє. Двоє загиблих допомагали евакуювати пасажирів під час атаки, ще один повертався додому після відпустки. Російський удар обірвав їхні життя на вокзалі, який для багатьох українців був місцем зустрічей, відправлень і повернень.
Джерело: 056.ua
