Чи вдалося Україні подолати всі перепони на шляху до ЄС

В Україні та Європі практично одночасно відбулися події, від яких залежить шлях нашої держави до членства в ЄС. У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чи вдалося Україні подолати всі перепони на шляху до ЄС, передає редакція 056.  В останні дні вересня в іспанській Мурсії відбулася неформальна зустріч міністрів із загальних справ та регіонального розвитку для обговорення питань, пов’язаних із розширенням Євросоюзу. Там, зокрема, сфокусувалися на внутрішній підготовці ЄС до можливого розширення на період до 2027 року з нинішніх 27 членів до 36-ти.  2 листопада до Берліна з’їхалися топдипломати з інших європейських країн – міністри закордонних справ, міністри з питань Європи тощо. Головна мета зустрічі – обговорення умов, за яких Євросоюз буде готовий до вступу нових членів. У Києві відбулася неформальна зустріч глав МЗС країн Євросоюзу. Як заявив міністр закордонних справ України Д. Кулеба за підсумками зустрічі, в ЄС відчувається консенсус щодо майбутнього членства України в блоці. Президент В. Зеленський пообіцяв очільникам зовнішньополітичних відомств виконати всі рекомендації, які були озвучені Європейською комісією для відкриття переговорів про членство України, а глава монобільшості Д. Арахамія доповів про ухвалення Верховною Радою 99,9% законопроєктів, необхідних для початку переговорів. Чого Україні вдалося досягти на шляху до ЄС? По-перше, Єврокомісія суттєво змінила підхід щодо жостких умов для України. Адже вимоги проведення радикальних реформ зі зміни системи ухвалення рішень, роботи керівних органів тощо в умовах війни ставили під сумнів, що Україна будь-коли зможе стати членом ЄС. Наразі від політиків під час зустрічей такої прив’язки не лунало, завершення війни в Україні не озвучується як обов’язкова умова вступу. Досягнуто розуміння, що розширення ЄС потрібне не лише державам-кандидатам, а й самому Євросоюзу, адже подальше перебування кандидатів у «сірій зоні» невизначеності може підштовхнути росію до економічної та військової агресії. По-друге, відкинуті спекулятивні заяви т.зв. неповного членства України в ЄС. Отже, темою жвавого обговорення стала ідея поступової інтеграції кандидатів до ЄС, яку просували деякі ключові держави Євросоюзу. Зокрема, Франція і Німеччина наполягали на альтернативному варіанті повного членства в ЄС, який базується на чотирьох різних концентричних колах членства. Очільниця МЗС Німеччини А. Бербок хоча і заявила, що Європейський Союз невдовзі розшириться «від Лісабона до Луганська», активно лобіює ідею поступової інтеграції України до ЄС. До речі, серед країн-кандидатів тільки очільник МЗС Північної Македонії Б. Османі натякнув на готовність погодитися на таке «недочленство». Втім ідея «напівчленства» як мети розширення ЄС не отримала однозначної підтримки учасниками форумів у Берліні та Мурсії. Шеф української дипломатії, який також брав участь у зустрічі в Берліні, зазначив, що Україна ніколи не погодиться на членство «другого сорту». Він заперечив ведення дискусій між Україною та ЄС стосовно часткового чи будь-якого іншого неповного членства і зазначив, що на закритій частині зустрічі в Берліні таку вимогу не висувала жодна країна. Прем’єр-міністр України Д. Шмигаль чітко дав зрозуміти, що Україна не погодиться на варіант повільної інтеграції, адже повноправне членство в ЄС має вирішальне значення для всіх українців. Своєю чергою топдипломат Євросоюзу Ж. Боррель підтвердив, що поняття «часткового чи 35%-го членства» в ЄС не існує. Натомість у Берліні всерйоз обговорили ідею більш косметичного реформування ЄС, змінивши тільки ті правила, які дозволяє чинна Лісабонська угода (об’єднуюча назва базових договорів ЄС). По-третє, країни-члени ЄС зробили перший крок для політичної «відв’язки» реформи ЄС від розширення союзу. Тож у ЄС загострились дебати про те, що вступ до ЄС нових членів буде можливий лише після проведення повноцінної реформи базових договорів Євросоюзу, зокрема скорочення кількості єврокомісарів і депутатів Європарламенту, ліквідації права національного вето та запровадження голосування кваліфікованою більшістю. Водночас східні члени ЄС виступили проти зміни договорів Євросоюзу настільки категорично, що ключові держави ЄС, у тому числі Франція та Німеччина, почали схилятися до того, щоб відмовитися від цієї прив’язки.   Слід констатувати, що за останні років десять публічна підтримка країнами ЄС нового розширення ще ніколи не звучала настільки однозначно та одностайно. Більшість країн ЄС погодились, що членство України стане найсильнішим безпековим зобов’язанням та відкинули спекулятивні заяви неповного членства. Так, питання розширення Євросоюзу перейшло від теоретичного обгрунтування до практичної реалізації. До кінця 2023 року лідери країн ЄС отримають рекомендації Єврокомісії щодо членства України, після чого вирішуватимуть, коли запускати офіційний переговорний процес. Джерело: 056.ua