Владислав Каневський, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджанській Республіці
24 серпня Україна відзначатиме свій 31-ий День народження в умовах воєнного стану. Яким буде цей день для моїх співвітчизників? Багато з них разом зі своїми бойовими побратимами захищатимуть зі зброєю в руках суверенітет та територіальну цілісність держави від російської навали. Хтось з них самовіддано забезпечуватиме життєдіяльність міст та селищ, відновлюватиме інфраструктуру, знищену у результаті підлих і зухвалих російських обстрілів. Інші продовжуватимуть волонтерську діяльність або консолідуватимуть зусилля міжнародної спільноти з метою чинення тиску на росію та забезпечення якнайшвидшого звільнення всіх наших територій, тимчасово захоплених ворогом.
Кожен день, кожна хвилина для українців – це боротьба за життя, боротьба за існування, боротьба за своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. Ми – народ, який не зламали голодомори, жахливі руйнівні війни, депортації та інші вчинені проти нас злочини. Не зламали, оскільки ми добре знаємо і шануємо свою історію, цінуємо свободу, прагнемо творити успішне майбутнє, вправно господарювати на власній землі та мирно жити з іншими спільнотами. А коли наближається небезпека – ми схильні хутко згуртовуватися, щоб дати ворогові гідну відсіч.
Шість місяців Україна протистоїть злу. За цей час путінська росія продемонструвала усьому світові свою справжню хижу суть та маніакальне прагнення до знищення української держави та українського народу. Розв’язана росією війна – це частина проведення нею цілеспрямованої кампанії на знищення усього, що пов’язано з поняттями «Україна, українське …».
Кремлю навіть не потрібен був привід для здійснення збройного вторгнення на територію суверенної держави. Нехтуючи міжнародним правом, кремль своїми діями у 21 столітті поставив під сумнів саме існування сучасної архітектури глобальної безпеки. Керівництво росії прагне взяти у заручники весь цивілізований світ, зокрема шантажуючи людство можливістю застосування ядерної зброї або руйнації тимчасово захопленої російськими військами атомної електростанції в Запорізькій області. Нинішня росія – це держава-терорист.
Україна та наші міжнародні партнери зібрали чимало доказів, які свідчать про те, що російські збройні сили – це фактично терористичне угрупування, яке свідомо нищить цивільну інфраструктуру, вбиває чи бере в заручники мирне населення України.
Протягом багатьох років Україна є надійним партнером у підтримці глобальної системи продовольчої безпеки. Водночас рф на цьому етапі використовує українське зерно як черговий важіль тиску на світове співтовариство. Окрім морської блокади українських портів, з яких наші продукти поступали на світові ринки збуту, росія краде український врожай, контрабандними шляхами вивозить його на свою територію, цілеспрямовано піддає ракетним обстрілам українські зерносховища, внаслідок чого тонни української пшениці, кукурудзи та соняшнику знищено і не потраплять до тих, хто цього потребує у першу чергу. Запитайте ціну українського продовольства в українського фермера! Ви не почуєте грошового еквіваленту. Ви побачите натруджені руки, стомлений погляд та почуєте історію про те, як швидко збирали врожай на одній половині поля, в той час, як інша половина догорала внаслідок обстрілу російськими військами.
Але винними у скоєнні подібних злочинів є не тільки вище політичне керівництво рф або російські військові. Винними є й ті, хто своїм боязливим мовчанням або нерішучістю спонукає кремль до нових, ще більш зухвалих злочинів проти людства – це колективна відповідальність!
Сьогодні український народ фактично захищає не тільки свою державу, а й цінності всього цивілізованого світу, розплачуючись за це найвищою ціною – власним життям. Незважаючи на все горе та нелюдські випробування, які проходить український народ, у вогні продовжує гартуватися українська нація – нація нескорених, нація переможців.
У цей переломний для існування держави час приходить чітке розуміння: хто твій справжній друг, хто ворог, а хто лише вдає свою небайдужість і схвильованість тим, що відбувається в Україні.
Ми у черговий раз переконалися, що Азербайджан є не просто стратегічним партнером України, а справжнім і надійним другом. Адже наші народи добре знають ціну відстоювання суверенітету і територіальної цілісності держави в умовах сучасних глобальних викликів і загроз.
З перших днів війни Азербайджанська Республіка на регулярній основі надає Україні посильну державну гуманітарну допомогу. З Азербайджану в Україну доставлено тисячі тонн вантажу з продуктами харчування, медикаментами, медичним обладнанням тощо. Ця допомога йде від серця, а тому і є цінною.
Тисячі літрів безоплатного палива на українських АЗС для автомобілів рятувальних служб, карет швидкої допомоги. Паливно-мастильні матеріали для забезпечення проведення посівних робіт… Таких прикладів, коли Уряд Азербайджану простягнув нам руку помочі, більш, ніж достатньо.
Ми добре пам’ятаємо стурбовані обличчя тисяч пересічних азербайджанців, які з перших днів війни збиралися з мирними акціями біля Посольства України в Азербайджанській Республіці, щоб висловити свою підтримку і солідарність з народом України потужним скандуванням: «Слава Україні! Героям Слава!».
За лічені дні у різних містах країни спільними зусиллями було організовано волонтерський рух з метою допомоги Україні. Ця допомога надходила звідусіль від дітей, дорослих, літніх людей. Хіба можна забути азербайджанського підлітка, який відкладав кошти на новий велосипед і в результаті віддав усі свої заощадження на придбання аптечок для українських військових? Хіба можна забути літню жінку, яка усю ніч готувала долму, щоб зранку нагодувати українців, які вимушені були залишити Україну та прибути до гостинного Азербайджану лише з похапцем взятими речами з їхніх осель, що потрапили під щільні російські обстріли? Хіба можна забути очі бакинського пенсіонера, який сам пройшов через жахіття війни та передав для потреб постраждалих українців більшість коштів від отриманої ним за останні місяці пенсії? Не можна забути і зворушливі листи азербайджанських школярів із побажанням перемоги Україні, а також щасливі очі українських дітлахів, які прибули до Азербайджану на оздоровлення та реабілітацію…
Ми хочемо сказати кожному, хто простягнув нам руку допомоги: «Люди – ви чудові! Ми дякуємо вам за підтримку! Українці відчувають і цінять вашу небайдужість, це додає нам сили!»
У час складних випробувань поряд з українською державністю продовжує зміцнюватися і громадянське суспільство. За вісім років війни, розв’язаної росією проти України, українці пройшли надскладні випробування, які загартували наш дух та об’єднали нас у монолітну сім’ю, у якій любов до Батьківщини є найвищою моральною цінністю.
Подібні еволюційні процеси пройшла і українська спільнота в Азербайджані. Відходять у забуття псевдопатріоти та псевдоукраїнські утворення, керманичі яких були просочені ідеологією «руського міра» та використовували щирі почуття етнічних українців з метою просування чужих наративів або для задоволення виключно власних амбіцій. Сьогоднішня українська громада в Азербайджані – це ті, хто живе з вишиванкою у серці, це родина, яка пишається власною історією, шанує мову, культуру та традиції свого народу, а крім того, – сприяє утвердженню позитивного іміджу України у світі та робить свій значний внесок у розвиток дружніх відносин між українським та азербайджанським народами. Наша громада – це також небайдужі представники різних поколінь українців та азербайджанців, які не словом, а ділом демонструють, що є справжніми друзями України та патріотами своєї країни.
Сьогодні зброя – це не лише автомат! Чесність, порядність, правда – це потужна зброя проти брехні, підлості, нещирості, заздрості та ненависті.
Ми щиро вдячні представникам азербайджанського експертного середовища та журналістам, які об’єктивно та неупереджено висвітлювали та продовжують висвітлювати інформацію про перебіг російсько-української війни, а також тим, хто мав мужність і відвагу відвідати найнебезпечніші міста та населені пункти України, щоб потім донести азербайджанській аудиторії у неспотвореному вигляді почуття, які щодня переживають пересічні українці, що знаходяться під постійними російськими обстрілами.
На жаль, були й ті, хто не пройшов іспиту на професіоналізм та порядність, хто сховався від війни і перетворився на «диванного експерта», хто намагався зловити хайп, зраджуючи принципи моралі, просуваючи брехливі наративи. Бог їм суддя. Але, як кажуть, той, хто хоч раз зрадив професію, друга або колегу, наступного разу з легкістю може зрадити і свою Батьківщину. Патріотизм і професіоналізм мають доводитися не пасквілями, а вчинками, за які не буде соромно, а також рутинною працею на результат, якою можна буде пишатися, причетністю до написання спільної історії успіху.
Час розставляє усі крапки над «і». За ці шість місяців війни ми зрозуміли, що рецептом нашої перемоги, нашої спільної перемоги, є єдність та наявність справжніх щирих друзів. Наша сила в правді. Ми точно знаємо, що вистоїмо, чого б це нам не вартувало, бо ми захищаємо своє: своїх дітей, свої оселі, свою країну, наші цінності! Нас неможливо купити, тому що любов до своєї землі не продається. Нас неможливо зламати, бо, як казав відомий український кінорежисер Олександр Довженко: «Ми б'ємося за те, чому нема ціни у всьому світі, – за Батьківщину!»
З Днем народження, дорога Україно!
