Енергетика грошей.
Психологія бідних і багатих має ряд кардинальних відмінностей. Полягають вони не лише у ставленні до грошей, але і в поглядах на життя в цілому. І це пояснює, чому в результаті багаті багатіють, а бідні, як би не старалися, знову опиняються в кредитах і боргах, інформує Ukr.Media.
Чи дійсно відносини з грошима не просто складаються з зарплат, вкладень, накопичень, спадщини та інших ресурсів, але ще і якось шикуються психологічно? Чи правда, що людям, які вміють якось по-особливому любити гроші, на роду написано бути заможними незважаючи ні на що?
Перше, заможна людина ділиться. Але не всім підряд. А тільки тим, що у неї є в достатку. Вона не буде порушувати енергетичні закони, віддаючи все, що має (або навіть більше). Психологія достатку — це “я хочу і можу ділитися, я віддам, тому що у мене є така можливість”. А психологія бідності “мені самій мало”. Вихідні матеріальні дані можуть бути при цьому однаковими, але мислячим «бідно» мало зараз і буде мало завжди. Вони або не діляться, або діляться на шкоду собі і в надії на вдячність за свій героїзм. Краще публічний. Але ж це не завжди означає понести матеріальні втрати, яких так бояться. Даруйте те, що у вас в достатку: час, досвід, зв’язки. Допомагайте турботою, підтримкою і любов’ю. Коли ви щедрі — ви не біднієте.
По-друге, багаті щиро вдячні за те, що в них вже є. І Всесвіт продовжує їх обдаровувати, тому що вони правильно ведуть з ним діалог. Серйозно: ось уявіть, що Всесвіт — це ви. Чи приємно вам було б отримувати у відповідь на ваші дари, підказки, нові можливості виключно сумну реакцію? Нарікання, претензії і застереження: спасибі, звичайно, але зарплата могла б бути і більшою, діти — зручніше (принц симпатичніше, кінь біліший, туфельки більш кришталеві). Вічно незадоволеним не щастить на казки і чудеса. Багатство не женеться за ними, тому що їх не задовольнити. До того ж такі люди токсичні: своїм невдоволенням вони морально пригнічують тих, хто, на їхню думку, їм недодає. Знецінюють чужі зусилля і щирі пориви, вбивають бажання щось пропонувати. У їхньому світі пропозиція ніколи не перевищить попит — тому воно просто сходить нанівець.
Заможні люди без сумнівів вибирають найкраще, що можуть дозволити собі. Вони відчувають своє внутрішнє право на це. А значить, вміють у всьому бачити та оцінювати можливості! І тому навіть у кризовій ситуації — а у багатих вони трапляються точно так же, як у всіх інших — вони не знижують планку. А ось бідні погоджуються на будь-який мінімум, тільки б був. Вони не відчувають своєї самоцінності та права на щось більше. Живуть за принципом “краще — ворог хорошого”. Ними правлять стереотипи які їх же і обмежують, установки в дусі «багато хочеш — мало отримаєш». Зазвичай, ця історія — родом з дитинства: батьки не можуть реалізувати бажання дитини і, щоб не відчувати свою неспроможність, йдуть легким шляхом — дають дитині зрозуміти, що неправильно, погано і соромно хотіти багато чого і просити про свої бажання. Це так ґрунтовно входить в підсвідомість багатьох людей, що, навіть знайшовши самостійність, вони продовжують на собі економити. Їм так само соромно за свої бажання, і вони відмовляють бажанням у праві на існування.
Заможні люди вміють насолоджуватися. Так, отримувати задоволення потрібно вміти! Помилково вважати, що для реалізації бажань потрібно сильніше напружуватися і більше працювати, не даючи собі відпочинку і права розслабитися. Стан спокою не повинно викликати почуття провини, тривогу і паніку. “Ось зароблю, тоді й відпочину” — дуже підступний сценарій. Він не дає зупинитися, зрозуміти, що “тоді” вже настало, що не потрібно забивати кожну секунду новими завданнями. І навіть організм починає бунтувати. Підсвідомість не розуміє, заради чого старатися, якщо заохочення за зусилля все немає і немає, і включає внутрішній опір, саботаж, проблеми зі здоров’ям — і все більшу паніку, і знову провину. А всього-то потрібно дозволити собі зухвалість подбати про себе і про свій ресурс, необхідний для виконання подальших завдань, — отримати нічим не затьмарене задоволення!
Люди, які вміють примножувати кошти, поважають енергію грошей. Поважати означає знати, як з нею працювати: як залучати та розподіляти, як зберігати та витрачати, збирати та інвестувати… Якщо така орієнтована на спроможність людина чогось з цього не знає або не вміє, вона знайде, як набути досвіду (за прийнятні гроші!). А психологія бідності змушує людину вважати, що все це непотрібні або складні завдання. Або що пристойній людині не пристало бути баригою і торговкою. Примітно, що при цьому пристойна людина абсолютно не гребує пошуками того, на кого можна покласти завдання за свій рахунок врятувати її від стомлюючої убогості. Де логіка в цьому кодексі? Немає відповіді. І відповідальності немає — відповідальності за власний добробут і щастя, за те, щоб самій реалізувати майбутнє для себе і своїх близьких.
Ось такий висновок: психологія багатства — не що інше, як свідомий вибір самостійно нести відповідальність за свої життєві умови. Без претензій, без надриву, з відкритим серцем і — незмінним настроєм на успіх.
