Завершення дії покладення спеціальних обов’язків (ПСО) для "Укрнафти" з 31 березня може змінити баланс газового ринку України та посилити залежність від імпорту. Водночас експерти вважають, що повністю відмовитися від цього механізму в умовах війни наразі неможливо.
ПСО – це спеціальні обов’язки, які держава покладає на енергетичні компанії, щоб гарантувати постачання газу населенню та теплокомуненерго за фіксованими цінами. Саме завдяки цьому механізму в Україні зберігається відносна стабільність тарифів під час війни.
Які ризики виникають для енергосистеми та чи є альтернатива ПСО – у коментарі для УНН пояснив Віктор Гальчинський, екс-речник НАК "Нафтогаз України" у Львівській області.
ПСО трансформується, але не зникає
На тлі заяв про можливе завершення покладення спеціальних обовʼязків для "Укрнафти" важливо розуміти, що сам механізм не скасовується повністю, а змінює свою конфігурацію. Держава вже адаптує модель до нових умов – зокрема, до наслідків атак на енергетичну інфраструктуру.
Експерт пояснює: "Укрнафта" може отримати нову функцію – фактично стати резервним постачальником у кризових умовах.
Йдеться не стільки про скасування ПСО, скільки про його трансформацію. За новими підходами, "Укрнафта" у разі кризової ситуації на ринку газу у 2026 році може бути зобов’язана імпортувати газ за кредитні кошти і далі реалізовувати його за ціною, яка покриватиме витрати. Це вже інша функція – не просто продаж ресурсу, а забезпечення системи у критичний момент
– зазначив Гальчинський.
Він додає, що такі рішення прямо пов’язані з наслідками війни.
Ми повинні враховувати удари по газовидобувній, транспортній та зберігальній інфраструктурі. Це означає, що дефіцит ресурсу можливий, і імпорт газу для потреб населення та теплокомуненерго може стати неминучим
– пояснив експерт.
Ризики для балансу газу
Питання балансу ресурсу напряму залежить від того, чи зможе Україна компенсувати втрати власного видобутку. У разі непродовження ПСО у звичному форматі ринок може зіткнутися з додатковим тиском – як фінансовим, так і ресурсним.
Можна припускати, що проблеми, спричинені війною, змушують нас переходити до імпорту. І саме "Укрнафта" може стати одним із інструментів для покриття цього дефіциту. Але поки що важко сказати, якою буде остаточна модель після 30 квітня, коли діє чинний тариф для населення
– зазначив Гальчинський.
За його словами, ключова невизначеність – у подальших рішеннях уряду щодо тарифів і моделі постачання.
Чи є альтернатива ПСО
Теоретично Україна могла б перейти до повністю ринкової моделі, але лише за інших умов – без війни та з розвиненим конкурентним ринком. Сьогодні ж така модель виглядає нереалістичною.
У мирний час можна було б говорити про єдину ринкову ціну і конкуренцію між постачальниками. Така модель уже працювала – у 2019–2020 роках "Нафтогаз" конкурував із приватними компаніями, і споживачі могли обирати постачальника
– нагадав експерт.
Однак після повномасштабного вторгнення ситуація кардинально змінилася.
Приватним компаніям стало економічно невигідно працювати з населенням. У результаті фактично весь сегмент перейшов до постачальника останньої надії — "Нафтогазу". І зараз альтернативи просто немає, не тому що не хочуть, а тому що ринок не функціонує повноцінно
– пояснив він.
ПСО залишиться до кінця війни
За оцінкою експерта, механізм спеціальних обов’язків залишатиметься ключовим інструментом підтримки ринку щонайменше до завершення війни.
В умовах повномасштабної агресії ПСО залишається фактично єдиним механізмом, який дозволяє гарантувати постачання газу населенню і теплокомуненерго за прийнятними цінами. Відпустити все на вільний ринок зараз неможливо – система просто не витримає
– зазначив Гальчинський.
Водночас він не виключає поступових змін у тарифній політиці.
Питання перегляду цін може постати через необхідність імпорту газу. Але це, ймовірно, буде якийсь компромісний варіант, а не повна лібералізація
– додав експерт.
Газовий ринок України входить у період невизначеності, однак базові принципи залишаються незмінними. ПСО, попри трансформацію, залишається ключовим елементом енергетичної безпеки.
В умовах війни держава змушена балансувати між ринковими механізмами та соціальним захистом, а повноцінний перехід до конкурентного ринку можливий лише після стабілізації ситуації та відновлення інфраструктури.
