Сучасні батьки готові інвестувати в освіту малюка з раннього віку, але за умови: вони заздалегідь мають знати, чого саме навчатимуть їхню дитину, у якій формі та який результат отримають на виході.
“Однозначно не потрібно вірити казкам, що за місяць крихітка стане Ейнштейном. Школа раннього розвитку – це система, розрахована на довгострокову перспективу”, – каже член Української асоціації педагогів і психологів початкової, дошкільної та позашкільної освіти, директорка із франчайзингу Академії інтелектуального розвитку “SMARTUM-Україна” Нателла Городецька.
До речі, завдяки її зусиллям у Шевченківському районі Києва із 2016 року відкриті й працюють 4 філії міжнародної освітньої франшизи SMARTUM, відомої унікальним підходом до раннього розвитку дітей.
За вагомий внесок у розвиток української дошкільної і шкільної освіти Городецьку вшановано високою нагородою “Лідер підприємництва України 2021”, заснованою Всеукраїнським науково-дослідним центром ефективного управління.
У чому відмінність школи раннього розвитку від гуртка та що варто врахувати тим, хто планує відкрити подібні навчальні заклади, аби проєкт витримав зростання? Ці й інші запитання ми поставили експертці в інтерв’ю.
– Нателло Олексіївно, що передусім потрібно зробити, коли хочеш відкрити школу раннього розвитку?
– Зазвичай спершу роблять те, що можна помацати (сміється). Орендують приміщення, інвестують у ремонт, купують меблі, запускають рекламу. Але у школі раннього розвитку головне не інтер’єр, а те, що ви розвиваєте, чому це працює і як втимаєте якість. Якщо цього немає, проєкт перетвориться на гурток за захопленнями.
– Отже, гурток – це не дуже добре. Чому?
– У нашому випадку неправильно ділити на добре-погане. У ранньому розвитку батько чи мати платить не за сам факт занять, а за зміст і динаміку. Гурток тримається на емоціях: дитині сподобалося – це чудово. Але емоція не пояснює, за що потрібно платити другий і наступні місяці. І не витримує, коли з’являється кілька педагогів, різні групи, сезонність. Школа, на відміну від гуртка, відтворювана: один урок проводить один фахівець, другий – інший, а якість однаково висока.
– Через що школа як проєкт може провалитися?
– Через відсутність готовності до запитань. Уявіть, приходять батьки й питають: “Що конкретно ми отримаємо, якщо запишемо дитину до вас?” Якщо почують: у нас дитина повноцінно розвиватиметься, добре соціалізуватиметься, ми розкриємо її потенціал – не дивуйтеся, що вони підуть від вас. Адже, щиро кажучи, це відповідь ні про що. У жодного із сучасних вдумливих батьків після таких слів не залишиться довіри. Не тому, що вони вередливі чи надмірно вимогливі, а тому, що елементарно хочуть зрозумілості. Ранній розвиток купують заради результату, який досягається без тиску й шкоди.
– Ви сказали, що школа раннього розвитку – це довгострокова чітка система. Поясніть детальніше цей термін?
– Багато підприємців, які хочуть займатися раннім розвитком, помилково вважають, що ідеї достатньо. Мовляв, варто просто почати, а решта вибудується у процесі. Але “у процесі” – це залежність від випадку. А випадків у дитячій сфері бути не повинно! Дитина швидко зростає, батьки очікують оперативної динаміки, отже, й репутація закладу формується швидко. Система дає змогу школі жити по-дорослому: працювати стабільно, витримувати навантаження, не розсипатися в разі зміни педагога, перших конфліктів, зниження попиту в міжсезоння.
– У такому разі повертаюся до свого першого запитання: з чого починається школа раннього розвитку як проєкт?
– З трьох складових. Перша – зміст: кому ви реально допомагаєте і які зміни обіцяєте. Друга – методологія: чому ви робите саме так і як це складається у траєкторію. Третя – стандарт якості: як і чим ви гарантуєте стабільно високий результат.
– Багато шкіл раннього розвитку обіцяють усе для всіх й одразу. Це правильно?
– Неправильно. Усе для всіх означає ні для кого. Коли ви запрошуєте всіх, отримуєте різні очікування в групі. Один із батьків хоче, щоб його дитина почала читати, другий – щоб малюк нарешті заговорив, третій – щоб навчився слухати, четвертий – щоб крихітка стала впевненішою.
Ви починаєте метушитися: програма розповзається, педагог тягне у свій бік – і в результаті батьки не розуміють, за що платять. Краще бути точними: для кого ми, що саме робимо, які результати обіцяємо – чесно й об’єктивно.
– А якщо педагог досвідчений і сам знає, як потрібно?
– Досвідчений педагог – велика цінність. Але школа не може існувати на індивідуальних думках. Тоді з розширенням не буде якості. Формула хорошої школи – симбіоз різних методик плюс єдине регулярне налаштування. В іншому разі все залежатиме від особистості, а не від системи.
– Що найчастіше провалюють щодо якості в ранньому розвитку?
– Зазвичай відтворюваність: коли проєкт тримається на одному зірковому педагогові. Фактично це й не школа, а персональний кабінет: зірка пішла – усе зруйнувалося. Стандарт якості потрібен, щоб проєкт міг не деградувати й зростати. І щоб батьки відчували стабільність.
– Ви окремо наголошуєте на безпеці й правилах. Чому ставите це так високо? Більшість власників приватних шкіл вважають це “просто папірцями”.
– Я свідомо виношу за дужки безпеку й правила, бо в дитячій сфері навіть найменший конфлікт завжди гучніший, ніж у будь-якій іншій. Відсутність зрозумілих правил: відвідування, пропусків, повернень, стану здоров’я, комунікації – це майбутні скандали. А репутація в нашій ніші – валюта. Якщо довіру зруйнувати, її не відновиш жодними знижками. Саме це завжди має бути в пам’яті тих, хто планує відкривати приватну школу раннього розвитку й хоче досягти сталого результату буквально зі старту.
Авторка: Інна Шкуляк
